Поколені пальці, нитка, голка…
В руках – не вишивка – білі п’яльця
Земної долі…
Хтось розкинув полотнище
Чисто-сяйне
І зростив не мальви –
Дерево роду
Людського, древнього –
Ще від Адама…
А я на ньому вишити маю
Свойого хрестика –
Віддати серце у руку Божу…
Чи зможу?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дякую, Боже - Лілія Мандзюк (Вірш написаний на основі свідчення однієї жінки про милості Божі в її житті. Написано так, ніби це розповідає вона сама, дякуючи Богу у віршованій формі).
