В поле у околицы берёзонька стоит,
тоненькая,тихонечко листочками шуршит,
На вид совсем невзрачная,лишь стволом бела,
Печальная-печальная она всегда была.
Очень одинокая,боли все терпя,
Часто-часто плакала,ветками шурша,
Некому бедовой ей горюшко излить,
Некому головушку на плечо склонить.
Не с кем перемолвится,не с кем помолчать
Некому ей высказать боль,свою печаль,
Птички прилетали,отдохнуть на ней,
Песни пели и любовь дарили ей.
Приходили путники частенько посидеть,
Берёзонька клонилась,чтоб собой пригреть,
Тихонечко шептала:"Как вам хорошо?
Вам удобно,тихо,нужно что ещё?"
А совсем рядышком дубочек подрастал,
Часто он берёзку словом обижал:
"Какая неказистая,корявая,больная,
чего растёшь тут, землю занимая?
всё молчишь сердешная,жалость вызываешь,
воду мою пьёшь,соки выжимаешь."
Берёзонька молчала,веточки склоня,
Обиды,злобу,ненависть всё в себе терпя.
"Погляди,какой я удалый молодец,
вот скоро подрасту и тебе-конец,
я своими листьями солнце заслоню,
красотой своею всё вокруг пленю,
все вокруг лишь мною будут любоваться,
над тобой же будут только все смеяться.
я такой ведь умный,я такой учёный,
я такой ведь мудрый,дубом наречённый,
мне стоять тут веки,мне мудреть и крепнуть,
я тебя кто же сможет тут заметить?"
Ветры часто дули,берёзонька склонялась,
Часто до земли ветками касалась,
Ветры очень буйные,очень разъярённые,
На берёзку силу мощную бросали неподъёмную.
Берёзка часто падала под ветрами буйными,
Собою закрывала дубок-росточек юный,
Лишь ветер уносился,куда-то вдаль спеша,
Тихонечко вставала, едва-едва дыша.
Дубочек всё смеялся:"Боишься без меня?
так ко мне и тянешься,пугливая душа,
чтоб без меня ты делала,если б дальше рос?
давно б тебя бы не было,да бурьян порос."
Мимо старец с палочкой тихо проходил,
Присел он под берёзкой,чтоб набраться сил-
"Что грустишь,сердешная?чего ты так дрожишь?"-
Сказал он тихо,нежно:"Кому любовь даришь?"
Берёзонька молчала,ветви опустив,
От зноя полудённого старика закрыв.
"Чего нашёл ты в ней старик?глянь-ка на меня,
глянь какой я ладный!" "А душа твоя?
глянул внутрь тебя,а там черным-черно,
умный,ладный,гладкий,но только на лицо".
"Ты что,старик,что ты говоришь?
я тебе не нравлюсь?как же ты глядишь?
глянь на неё,чем привлекла тебя?
ни вида,ни величия и мало так ума."
"Я в ней увидел,что ты не разглядел,
любви горячей,нежной-просто беспредел,
лицо-это внешнее,а важна душа,
красив,умён ты-спору нет,а душа черна".
Притча получилась ладная,
Писать старалась очень складно,
Мудрость в притче нам дана,
Пища для нашего ума.
Стоишь ли ты берёзой,тихой,скромной, нежной?
А если ты дубочек-гордый,пышный,дерзкий?
Может ты любовью,тихой,незаметной,
Служишь в Церкви людям,а сам ты не приметный.
Может ты игривый,грозный,громогласный?
А словами бьёшь больно,безучастно,
Может быть чужая боль для тебя смешна?
По ранам кровоточащим бьёшь ты не спеша?
Остановись,мой друг,в притче мудрости сюжет,
Мною задан был вопрос,а за тобой-ответ,
И если себя ты в притче увидал,
Значит суть её познал.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
